Перші слова: вже 1 млн. років тому?
Всі звірі – від пчіл та мурахів до китів та мавп – спілкуються між собою, але лише люди розвинули мову, яка охоплює не тільки ряд певних сигналів. Наша мова відрізняється також фізично від мови інших живих істот. Вона утворюється у мовному центрі, який працює не істинктивно, а раціонально опрацьовує звуки та значення. Ця область мозку є тільки у людини.
Неможливо сказати точно, коли і як розвинулось вміння говорити. Але можна припустити, що це був довгий процес розвитку.
Наші предки, можливо, почали розмовляли ще 1 млн. років тому. Але вони розмовляли повільніше, використовуючи при цьому менший запас слів та простішу граматику, ніж ми це робимо сьогодні.
Походження мови
Походження людської мови залишиться, можливо, назавжди невідомим. Навідміну від цього, походження окремих мов – предмет дуже детальних досліджень останніх 20 років.
У світі на сьогодні нароховується близько 5 000 мов (одна третя з них – в Африці). Науковці класифікують всі мови у мовні сім`ї або родини (можливо менше, ніж 20). Мови пов`язані між собою, за допомогою спільних слів, звуків або граматичних конструкцій. За цією теорією, мови, які належать до однієї мовної групи, походять від спільної і таким чином єдиної мови.
Мовні групи: починаючи з 3 000 до н.е.
Найпоширеніша мовна група – це індоєвропейська мовна група, до якої належить половина населення земної кулі. Ця група, яка охоплює все від гінді та перської мови до норвежської та англійської мов, походить від племені кочівників, яке переміщалося приблизно 3000 років тому по полонинах Східної Європи та Західної Азії. З приблизно 2 000 року н.е. мовці індоєвропейських мов розподілились по всій Європі і населили всі області до побережжя Атлантики та північних берегів Середземного моря. До того ж, вони пройшли далі вперед до Азії і зайняли нагір`я Ірану та багато частин Індії.
Інша мовна група, важлива в ранній історії Західної Азії і по сьогодні, це семітська мовна група. Мови цієї групи походять також від однієї мови, можливо, від мови номадів в Південній Аравії.
Інша мовна група, важлива в ранній історії Західної Азії і по сьогодні, це семітська мовна група. Мови цієї групи походять також від однієї мови, можливо, від мови номадів в Південній Аравії.
Близько 3 000 до н.е. семітськими мовами розмовляли від території пустелі Південної Аравії до Північної Сирії. Деякі семітські народи, такі як вавилонці, ассирійці, євреї та фінікійці, відігравали важливу роль у ранньому населенні цієї території. Протягом деякого часу одна з семітських мов, арамійська мова, була навіть загальною мовою спілкування (“лінгва франка”) Середнього Сходу.
Мова та раса
Спільна мовна родина не означає, що існує зв`язок між расами, але незважаючи на це, ця різниця часто розпливається. В індоєвропейській мовній сім`ї існують, наприклад, менші індоіранські мовні групи, відомі також як арійські мови, які використовуються від Персії до Індії. На основі необґрунтованої расової теорії, націонал-соціалісти обрали поняття “арійський” для опису осіб світловолосої раси. Білокурі чи ні, арійці, власне кажучи, - це скоріше мовна родина, ніж генетична одиниця.
Теж саме стосується семітських мовних родин, до яких належать дві групи, які відіграли велику роль в історії людства – євреї та араби.
Мовні острови
На лінгвістичній карті більшість великих мовних родин займають власну закриту територію. Два винятки становлять індоєвропейська та угро-фінська мовні групи.
В новий час, в результаті європейського колоніалізму, індоєвропейські мови розпоширились по всій земній кулі – в Північній та Південній Америці, Австралії, Новій Зеландії. Змішання індоєвропейської та угро-фінської мовних груп, яке створило яскравий “кольоровий килим” в Європі, відбулося раніше і з інших причин.
Разом з Естонією на іншій стороні Балтійського моря, Фінляндія створює ізольовану область угро-фінської групи (фінська частина). Угорщина представляє собою іншу область (угрійську частину).
Причиною для цього великого територіального розподілу була європейська височина, яку угро-фінські та індоєвропейські племена розподілили між собою і за яку вони боролися протягом багатьох століть. Прамова фінів, естонців та угорців використовувалась раніше на території між Балтійським морем та Уральськими горами, до того моменту як індоєвропейці розігнали жителів.
Романські та германські мови: починаючи з V ст. н.е.
Протягом історії, мови постійно впливали одна на одну, так як вони розпоширювались завдяки завоюванням, імперіям, торгівлі, релігії, техніці або – сьогодні – завдяки глобальній розважальній галузі.
Хороший приклад для цього процесу – мовна межа Західної Європи, яка розділяє романські та германські мови. До романської мовної сім`ї належать італійська, французька, іспанська, португійська та румунська мови, що є результатом успішних римських бойових дій від ІІ ст. н.е. До германських мов належать англійська, голандська, фламандська, німецька, данська, норвежська, шведська та ісландська мови.
Цей лінгвістичний поділ дозволяє дуже чітко побачити вплив Римської імперії.
Італія, Франція та Іберійський півострів були досить стабільними регіонами римського світу і тому могли зберегти вплив латинської мови після розпаду Римської імперії.
Германські території на сході та півночі від Рейну ніколи не підпадали повністю під римське панування (точну лінгвістичну межу можна знайти і сьогодні в Бельгії, де населення розмовляє на півдні французькою, а на півночі – фламадською мовою).
Англія знаходилась протягом 3 століть в Римській імперії. Але романізовані кельти не могли протистояти нападаючим германським племенам, англам і саксам. Їхні мови залишились у формі англосакської мови.
Сучасна англійська мова зі своїм запасом слів, який складається з половини германських і половини романських слів, займає середнє місце в межах західноєвропейської мовної родини.
Причиною цьому є не нестабільна позиція Британії в Римській імперії, а скоріше завоювання норманами. Після того як нормани завоювали північно-західну частину Франції та перейняли місцеву мову, вони прийшли з французькою мовою як з важливою частиною їхніх культурних цінностей до Англії. Декілька століть норманського панування принесли латинські слова в англійську мову.
Лінгвістична еволюція
Затяжна боротьба між мовами – це процес, схожий на еволюцію. Слово йде, як ген, “мандрувати” і потім, в залежності від практичності та використання, перемагає. Чи слово залишиться в користуванні, чи ні, може залежати від бажаного нового винаходу чи речовини, або просто від того, чи слово є практичним.
“Аспірін”, який отримав назву в 1889 році від німецького винахідника, опираючись на термін ацетилсаліцилова кислота, став відразу словом міжнародного використання. У менш серйозному контексті, слово “сноб”, значення якого виникло в середині ХІХ ст. в Англії, вживається сьогодні в багатьох мовах.
Так само як еволюція, розвиток мови має нестримну силу, яку традиціоналісти постійно намагалися обмежити, щоб захистити мову від змін.
Французький уряд, наприклад, видає закони, для того щоб обмежити вплив та запозичення англійських слів в французьку мову. Іноді з`являються змішані форми, які позначаються як franglais (français – французька мова, anglais – aнглійська мова).
Мови світу
Страх французів, “зіпсувати” мову англійською мовою, перебуває в більшому взаємозв`язку з еволюційною боротьбою між мовами (хоча англійський вплив є незначним в порівнянні з тим, який приголомшливий ефект зробила норманська французька мова на англійську в минулому).
Для кожної мови важливо стати лінгвою франка. Цей статус французька мова досягла після епохи розквіту французького міжнародного впливу за Людовика ХІV, майже винятково завдяки силі та престижу. Пізніше англійська мова замінила французьку – спочатку завдяки Британській імперії, потім і набагато сильніше - завдяки американській першості в ХХ ст.
В пізньому ХХ ст. англійській мові пощастило бути в незвичний момент лінгвою франка. Вперше в історії світова мова використовується в практичних цілях (науковцями, пілотами, тощо). Тим часом існує система комунікації, яка розпоширює знання про англійську мову широкій міжнародній публіці за допомогою ЗМІ.
Сила імперії, яка підкріплює статус лінгва франка американської англійської мови, вперше посідає скоріше культурне і економічне, ніж воєнне походження.
Перебіг історії показує однак, що англійська мова не залишиться останньою в світі лінгвою франка. Інші будуть приходити і йти. Також правильним є те, що панування англійської більше залежить від її розпоширення, ніж від кількості мовців.
Китайською мовою користуються більше осіб, ніж англійською (якщо лише і на одній частині Землі) і майбутнє належить китайській економіці.
Але комплексність китайської мови робить її, можливо, нерівноцінним конкурентом. Одна з великих переваг англійської мови – це легкість говоріння на простому рівні, проте комплексність у ідіоматиці.
Зі старого зроби нове
Тим часом еволюція продовжується. Вже зараз використовуються багато підтипів англійської мови. Піджин-англійська, яка розинулась у Новій Гвінеї, стає аутсайдером. Створена першопочатково як практична ділова мова, вона була скорочена на найпростіші елементи і розвинула свій власний різносторонній характер. Такимо ж способом, англійськомовні общини на Вест-індійських островах та в Індії (не забувати Америку) розвинули власні місцеві слова, вислови та структури, які надають їхній версії мови оригінальність.
Вражаючий розвиток з однієї мови та розпоширення індоєвропейських мов, яке відбулося тільки 5 000 років тому, більше не повториться в нашому світі. Але порив мови до постійного розвитку не зникне ніколи.