Переклад – це мовна передача та інтерпретація письмового тексту з однієї мови на іншу.
Усний переклад дуже часто переплутується з письмовим. Головна різниця між усним та письмовим перекладом полягає в тому, що при письмову перекладі використовується написаний текст, до якого можна звернутися в будь-який момент під час перекладу, в той час коли при усному перекладі вихідний текст не зафіксований (тому що він передається усно).
Історія
Виникнення мови 100 000 років та письма 5000 років тому заклало фундамент для розвитку перекладу. Відомі переклади позначають основні етапи в історії розвитку перекладу.
Про історію розвитку перекладу в культурах регіонів, що знаходяться поза Європою, наприклад в Середземноморрі, мало чого відомо. Дуже схожою є ситуація з історією усного перекладу, розвиток якого є малодослідженим, хоча й слід зауважити, що усний переклад був важливішим, ніж письмовий, так як обмін усною інформацією у давнину мав велике значення.
Один з перших доказів існування перекладу є Септуаґінта, написана в 247 році до н.е. Це переклад Старого Заповіту з гебрейської на грецьку мову, який створювався протягом 72 днів 72 перекладачами. Напис на Розетському камені 196 року до н.е. – священний декрет, написаний двома мовами та трьома різними стилями письма: єгипетською мовою - демотичним письмом й ієрогліфами та грецькою мовою. Цей багатомовний документ допоміг розшифрувати ієрогліфи.
Переклади часто відігравали велику роль в обміні знань між різними народами. Достатньо подивитися на одну з епох, в якій були зроблені численні переклади, щоб зрозуміти, як розповсюджувалась інформація. Стародавній Рим, де в основному грецька література перекладалася на латинську мову, був центром перекладу. Теоритичне письмо про літературу й риторику, яке було перейнятим з цього часу, провіщає нинішню дискусію про цінність словесного та вільного перекладу на декілька століть вперед.
Відомою постаттю в історії розвитку перекладу є Ієронім (біля 331- 429), який був проголошений святим і вважається сьогодні покровителем перекладачів. Ієронім отримав доручення від Папи Дамазусу І зробити переклад Біблії на латинську мову, орієнтуючись на грецькі тексти. Пізніше він переклав також Старий Заповіт з гебрейської мови. Протягом багатьох століть його латинська версія Біблії вважалась офіційним біблійним текстом Римо-католицької Церкви.
В IX-X ст. фокус перекладу перемістився у Багдад. Наукові роботи були перекладені у “домі мудрості” з грецької на арабську мову. Ці переклади відіграли велику роль у розкитку науки в Середньовічній Європі, тому що вони створили підгрунття для заснування великого центру перекладу, так званої “школи Толедо”. В XII-XIII ст. тексти арабського та грецького походження були перекладені на латинську мову, і пізніше – на іспанську. В епоху Ренесансу, яка розпочалася в XIVст. в Італії, зростає інтерес до стародавніх текстів, що призвело до раптового піднесення перекладу, яке завдяки письмовому розповсюдженню знань та розвитку книгодрукування, триває до періоду Реформації.
Багато реформаторів стали також перекладачами Біблії. У німецькомовному світі Мартін Лютер один із найвідоміших з них. Лютер підтримував думку про те, що зміст Біблії повинен бути доступним та зрозумілим для кожного. Тому він зробив переклад скоріше на “повсякденну мову”, ніж на піднесену німецьку мову, яка через вживання складних граматичних структур тільки ускладнює розуміння. У його праці “Послання перекладу” („Sendbrief vom Dolmetschen“) він викладає своє бачення перекладу. Біблія Лютера мала велике значення для розвитку та уніфікації німецької мови.
Наступною важливою епохою для перекладу у німецькомовному світі стала епоха романтизму. Літературні переклади з різних європейських мов на німецьку мову, наприклад переклади творів Шекспіра, виконані Шлегелем-Тікше, які і в наш час користуються популярністю, мали велике значення. Протягом епохи романтизму багато інтелектуалів, таких як Йоганн Вольфганг Ґете, Фрідеріх Шляйермахер та Вільгельм фон Гумбольд, працють над теоріями перекладу.
У XX ст. переклад розвивається дуже швидко, передусім завдяки налагодженню міжнародних стосунків та стрімкому розвитку теорії перекладу, що будує підгрунття для сучасної освіти перекладачів.
Давніші теорії перекладу підтримують думку про те, що перекладач повинен враховувати як умога більше ознак тексту-оригіналу (наприклад, метафорику та порівняння, наголошені елементи, структуру речення, лінгвістичні особливості, такі як діалект, соціолект). Новітні теорії вимагають, щоб перекладач так враховув мовні ознаки оригіналу, щоб перекладений текст був спрямований на читача відповідної мови. Зовнішні ознаки тексту, такі як час та місце, мета перекладача, особливості, що стосуються отримувача, види текстів у відповідній мові тощо, відіграють при цьому важливу роль.
Проблеми перекладу
Еквівалентність
Метою перекладу є створення еквівалентності. Перекладений текст повинен не тільки відбивати текст-оригінал, але й бути спрямованим на читача.Переклад повинен або ознайомити читача з культурою та мовою тексту-оригіналу, або виконувати своє призначення у відповідній культурі та мові.
В літературному перекладі, наприклад, специфічна граматична структура може характеризувати стиль тексту, в той час як буквальний переклад, який дуже відрізняється від мовних особливостей та стилю мови, на яку виконується переклад, збиває читача. Тому переклад оцінується за наступними критеріями:
Суб`єктивність
Численні суб`єктивні фактори супроводжують процес перекладу:
Філософські припущення
Переклад - предмет багатьох філософських галузей, включаючи герменевтику, філософію мови та епістемологію. Германевтика розглядає особливість перекладу в досвіді відстані та неоднаковості. Це означає, що переклад повинен враховувати деякі важливі герменевтичні аспекти, такі як розгляд тексту з врахуванням історії та традицій вихідної мови. Недостатньо перекласти зміст тексту з вихідної мови на іншу відповідну мову.
Перекладач повинен вирішити:
Можна використовувати обидва методи; рішення, який варіант є “ближчим” до оригіналу, не можна прийняти просто посилаючись на оригінал тексту.
Що стосується питання перекладності, змістовного перенесення тексту, філософ Квін притримувався думки, що неможливо об`єктивно поставити всі можливі варіації перекладу в один ряд і що переклад – питання досвіду. Меншою мірою, можливо включити в переклад точні висловлювання оригіналу, якщо ні, тоді можна використовувати суб`єктивні культурні та/або емоційні коннотації, наявні в відповідній мові. В принципі, в природних людських мовах можна все виразити та перекласти. Якщо в мові, на яку перекладається текст, не має лексичних одиниць для певних термінів або понять, можна виразити їх за допомогою морфологічних структур, зміни структури речення або позиції дієслова/іменника, парафрази або інших методів. Саме ці вимоги до мови та значення слова ускладнюють переклад.
Літературний переклад
Літературний переклад – можливо найвідоміша форма перекладу, хоча вона займає лише маленьку частину перекладацького ринку. В порівнянні з іншими перекладачами, перекладачі літературних текстів заробляють набагато менше, тому можна зробити припущення, що в більшості випадків вони обрали цю професію через особисте захоплення певною мовою та культурою. Літературні перекладачі та перекладачі релігійних чи історичних текстів притримуються завжди оригіналу тексту. Переклад може часто бути дуже важким, в зв`язку з формою тексту та іншими стилістичними ознаками, такими як сленг, метафорика, тощо. Це означає, що перекладач повинен «розширювати» межі відповідної мови, щоб створити неідіоматичний текст. Літературні переклади відіграють важливу роль для міжнародного обміну, бачення інших культур у певній мовній спільноті, розвиток національної культури та ідентичності. Дуже відомий цьому приклад – німецький романтизм. Під час цієї епохи праці багатьох європейських письменників, таких як Шекспір і Сервантес, Август Вільгельм фон Шлегель, Доротеа Тік та Людовик Тік, були перекладені німецькою мовою. Ці переклади використовуються і сьогодні.
Машинний переклад
Машинний переклад – процес, під час якого створюються автоматичні переклади за допомогою комп`ютера, без участі людини. Але машинний переклад ніколи не зможе замінити переклад, виконаний людиною. Незважаючи на це, є багато корисних технічних ресурсів для перекладачів, наприклад, банки даних термінології, перекладацькі системи збереження, які автоматично розпізнають вже перекладені і збережені вислови. Інтернет може бути також хорошим допоміжним засобом, завдяки якому можна зрозуміти, чи визначення певного терміна існує і вживається у певній мові.