Коли центр Койоакан (Coyoacán) в Мексико наповнюється туристами, які приїздять , щоб побачити відомий музей Фріда Калос (Casa Azul Frida Kahlos), купити сувеніри на ринку або насолодитись атмосферою одного з найстаріших районів Мексико, місцеві жителі втікають в тихіші місцевості міста. Однією з таких місцевостей є Калле де ла Хігуера (Calle de la Higuera), яка знаходиться між щоденною діяльністю відомої площі Хідальго (Plaza Hidalgo) з її продавцями солодощів, катеринниками, вуличними музикантами та тихим, холодкуватим парком “Ла Кончіта” (La Conchita).
Насолоджуючись спокоєм цього майже святого місця біля старої каплиці та останніми сонячними променями дня, які проникають через листочки великих дерев, в шепотінні листя можна, можливо, почути віддалений голос та плач скорботної жінки. Більшість відхиляють це як гру уяви, і можливо, так воно і є. Але якщо це пригадати, розмовляючи з старішими жителями міста, можна часто побачити розуміюче кивання. “Ти почув Малінче. Вона була коханою Кортеса та матір`ю перших метисів“. Метиси – результат “змішення” латино-американських аборигенів і іспанських завойовників і становлять сьогодні більшу частину населення. Деякі розповідають ще більше і знають, що Малінче провела останні роки життя в будинку навпроти парку. Це була одна із перших будівель в Койоакані, в якій вона жила з своїм сином Мартіном. Але в неї його забрали і відвезли в Іспанію, тому вона почала плакати. До сьогодні вона оплакує сина, якого в неї забрали. “Це було те, що ти почув”.
Малінче та її історія достатньо відомі і вона належить до найчарівніших осіб мексиканської історії. Ще молодою дівчинкою Малінче була подарована іспанському завойовнику Ернану Кортесу. Вона розмовляла науатль, мовою ацтеків, і тому стала офіційним перекладачем між ацтеками та іспанцями. До сьогодні, майже 500 років потому, Малінче – символ зради мексиканської Батьківщини, так сильно, що поняття “малінчизм” стало вживатися як образа для тих, хто віддає перевагу іноземному. Малінче – велика зрадниця мексиканської історії, яка продала свою Батьківщину іспанцям. Тому не має ніяких пам`ятників, які засвідчують її роль в створенні сучасного Мексико і її будинок в районі Койоакан залишається анонімним. В 80-тих роках у місті було встановлено фонтан зі статуєю Кортеса, Малінче та їхнього сина Мартіна. Але вона була видалена після того, як демонстранти прийшли в місто з протестами “Йди геть, зраднице”. Мексиканці не хочуть мати Малінче. Але якщо подивитися її історію уважніше, можна себе спитати, чи обвинувачення у зраді взагалі виправдане. Малінче народилася на півострові Юкатан в дворянській родині майя, але після смерті батька вона була продана рабинею. Завдяки своєму благородному походженню, вона розмовляла науальті, мовою ацтеків. Але жителі Табаско, де вона жила, розмовляли лише мовою майя, мовою підкореного народу. Безсумнівно, в надії на те, що іспанці звільнять їх від поневолення ацтеками, вони подарували Кортесу та його людям декількох жінок, між ними була і Малінче. Коли Кортес дізнався, що одна з рабинь розмовляє мовою ацтеків, він зробив її перекладачем. Спочатку Пані Маріна, як її називали іспанці, перекладала через іспанського священика Геронімо де Агвілар, який розумів мову майя. Але так як вона мала надзвичайний талант до мов, вона швидко вивчила іспанську мову і скоро стала прямим перекладачем між Кортесом та властителями ацтеків. Ймовірно, Кортес був захоплений не тільки її мовними здібностями: в 1523 році Малінче народила Мартіна Кортеса – першого метиса, якого мексиканці вважають батьком їхнього подвійного походження. Є очевидним, що у Малінче як у рабині, не було іншого вибору, як підкоритися своїм господарям, чи це були корінні жителі, чи іспанці. Альтернативою була б смерть. Крім цього, можна зробити припущення, що вона, як більшість підкорених народів, бачила в іспанських завойовниках спільників проти брутального режиму імперії. Можливо, вона не знала, що іспанська корона буде панувати ще деспотичніше, ніж її попередники. Перетворення Малінче на ненависну особистість почалось під час мексиканської революції в ХІХ ст., коли молода нація ще шукала власну ідентичність і відхиляла іспанський вплив. Тому Малінче перетворилася на образ зрадниці ацтеків, хоча більшість революціонерів самі мали іспанське походження.
Лише знедавна визнається, що в останні 200 років було зроблено багато несправедливого по відношенню до Малінче, хоча багато мексиканців все ще ненавидять її. Але все частіше і частіше вона сприймається і зображається тим, ким вона була: талоновитим усним та письмовим перекладачем, жінкою, яка володіла трьома мовами. Однак ставлення до неї не може змінитися швидко.
Тому Малінче все ще плаче в парку “Ла Кончіта”, в цій схованці спокою, яка знаходиться недалеко від гомінкого центру міста Койоакан. Вона плаче за своїм втраченим сином, забутим батьком мексиканської нації. Вона плаче через націю, яка присуджує її бути нічим більшим, ніж жінкою, проклятою мати талант до мов.